Головна  →  Фінансові знання  →  Опори фінансової стабільності  →  Мотивації буває забагато!

Мотивації буває забагато!

Мотивації буває забагато!

Людина природою запрограмована на лінощі. Адже режим найнижчого споживання енергії у ситуаціях, коли не треба рятуватись, шукати їжу або розмножуватись, найбільш сприятливий для розповсюдження генів. А от складні види діяльності не дуже заохочуються еволюцією – це «зайві витрати» енергії. Тому і існує таке поняття, як мотивація, і її вивчають нейробіологи – тварині для пошуків їжі додаткова мотивація не потрібна.

Перші експерименти проводились ще у 1908 році Робертом Єрксом та Джоном Додсоном. В ході дослідів на тваринах виявилось, що найбільш дієва – середня інтенсивність мотивації. Нижчі рівні не змушувати тварин проходити лабіринт, вищі – призводили до стресу і нервового виснаження. Ці ж вчені вивели закон, який так і було названо, закон Єркса-Додсона. Він говорить, що для кожного випадку є певна межа мотивації, перевищення якої призводить до зниження результатів, і що цю межу можна визначити експериментально як оптимум мотивації.

Для зручності оцінювати мотивацію можна за 10-бальною шкалою. Причому для завдань різної складності оптимум мотивації за цією шкалою теж різний. Максимальна результативність для складних завдань досяжна при 2-3 балах мотивації, для найбільш простих – при 7-8 і вище балів.

Нейробіологічне пояснення доволі складне: активність гіпокампу (ділянка лімбічної, найбільш еволюційно давньої, системи мозку, що відповідає за просторову орієнтацію, сприйняття і обробку запахів тощо) і робота пам’яті має зв’язок з рівнем кортикостероїдів. І цей зв’язок можна описати графіком перегорнутої параболи (перегорнута буква U), де найвищаточка на графіку – це оптимум рівня кортикостероїдів. Тобто, нестача або надлишок «гормонів стресу», як називають кортикостероїди в побуті, однаково знижують результативність та ефективність роботи.

Пояснення цьому може лежати у площині еволюції. Оскільки для прийняття рішень, що безпосередньо пов’язані з виживанням, необхідна активація лімбічної системи, то надлишок гормонів стресу відключає «надбудову», неокортекс, що призначений для вирішення складних завдань. Тому, зовсім різною має бути мотивація для того, щоб пробігти півмарафон і для того, щоб написати складний бізнес-план або грантовий проект.

Також досліджувалася залежність когнітивних функцій від рівня дофаміну («гормону щастя») у прифронтовій корі головного мозку. Якщо дофаміну більше за певний оптимум, пам’ять і ефективність падають через збудження, так, як це буває при сильній закоханості. Якщо дофаміну менше – людина занурюється в апатію, аж до депресивних станів. Цю залежність також можна описати перегорнутою параболою.

Порада для людей, які мають нормально високий рівень дофаміну, полягає у тому, що для них більш корисна негативна мотивація, яка знижує рівень дофаміну (ідеальним буде згадати про дедлайн або незакінчений звіт). Таким людям вкрай необхідно відновлювати чутливість дофамінових рецепторів. І навпаки, людям, схильним до стресів, варто перестати «накручувати» себе. Заспокоїтись допоможе медитація і невиснажливі фізичні вправи.