Головна  →  Фінансові знання  →  Венчурне та капітальне інвестування  →  Чому в Україні слабкий інвестиційний клімат, та що з цим робити?

Чому в Україні слабкий інвестиційний клімат, та що з цим робити?

Чому в Україні слабкий інвестиційний клімат, та що з цим робити?

За останні роки українці виявили декілька причин того, чому до нас не хочуть йти інвестори. Зазвичай називають такі – війна, корупція, невеликий ринок. Не заперечуючи в цілому, спробуємо поглянути на ситуацію під іншим кутом, залучивши досвід інших країн.

Щодо війни. Класичний приклад – Ізраїль, який з першого дня заснування в 1949 році і по сьогодні веде безперервну війну. Мінімум два рази йому довелось витримати зіткнення мало не з усім арабським світом, який ще й був підтриманий СРСР. Менше з тим, щорічно ця країна залучає до 10 мільярдів доларів інвестицій – це в декілька разів більше, ніж Україна при вдесятеро меншому населенні і зовсім невеликій території! І це при тому, що мало не щотижня на Ізраїль падають ракети, відбуваються терористичні акти та диверсійні атаки.

Щодо корупції. Це явище має загальний характер. Проте є два типи корупції – побутова і так звана топ-корупція. Побутову корупцію видно, і саме вона впливає на індекс сприйняття корупції – показник, який традиційно використовують (не зовсім коректно) саме як показник рівня корупції в країні. На цьому рівні корупцію можна викорінити, але вона практично не пов’язана з інвестиціями. Топ-корупцію зазвичай не видно, але періодично навіть в найрозвиненіших країнах – Німеччині, США, тому ж Ізраїлі – спалахують гучні скандали, в яких фігурують мільярдні суми. І це лише вершина айсбергу. Тож, виходить, що не корупція перешкоджає інвесторам – ба більше, деякі із скандалів якраз пов’язані з виходом на ринок іноземних інвесторів, які були не проти купити для себе привілейоване становище на ринку. А від зовсім нахабних проявів топ-корупції інвестора захищає міжнародне комерційне право. За порушення якого чиновник дуже просто може опинитись в санкційному списку поруч із одіозними особами та організаціями.

Невеликий ринок. По-перше, споживчий ринок в Україні досить швидко зростає – з ростом заробітної плати збільшується і попит на нові товари і товарні групи. Це відбувається вже четвертий рік поспіль, і, сподіваємось, цей тренд збережеться і надалі. По-друге, Україна має величезний експортний потенціал, і саме заради нього могли б надходити інвестиції. Могли б – але чомусь не надходять.

Тож, на наш погляд, основних причин, чому цього не відбувається, чотири:

  • сумнівна концепція України як аграрної держави – при тому, що ринок землі і досі не створений, і навіть правових засад для нього поки немає;
  • немає чіткого бачення галузей, в які Україна хоче залучати інвестиції передусім, всі розмови про це залишаються на рівні декларацій;
  • неефективна судова система, яка слабо спроможна захистити права вкладників;
  • недорозвинена фінансова система;
  • застаріла та слаборозвинена інфраструктура.

Причому починати необхідно саме із вироблення стратегічної мети – в якому напрямку розвивається країна і на якому місці бачить себе в глобальному ринку. Тоді, за наявності волі, можна провести ефективну судову реформу, приватизувати або віддати в концесію великі інфраструктурні підприємства та зайнятись розвитком фінансово ринку. І ще одна важлива річ наостанок – створення сприятливих податкових умов: гроші залюбки йдуть туди, де їм не доводиться згодом осідати в бюджеті.