Опори фінансової стабільності

Нас завжди цікавить, що там у сусіда, нехай і далекого, і цю частину нашого менталітету не можна назвати негативною, навпаки, великі знання можна аналізувати, а інколи і застосовувати для себе.

Останнім часом ми постійно чуємо заяви уряду про втілення реформ, спираючись на європейський досвід. У деяких галузях – на американський.

І якщо питання пенсії у європейських країнах більш зрозуміле, то, що ж там відбувається з людьми, які вступають у пенсійний вік, за океаном – менш досліджене питання.

Проте існує чимало міфів і чуток про американських пенсіонерів, складених на підставі фільмів та серіалів. Середньостатистичний пенсіонер, в уявленні українця, це забезпечена людина, яка може не тільки купувати продукти, одяг та платити комуналку, а й мандрувати.

З чого формується пенсія для американців

Пенсійне страхування є частиною соціальної страхової системи Штатів.

Американські пенсіонери отримують виплати з декількох джерел: з Державного фонду, що формується за рахунок страхових внесків, з обов'язкового внеску з заробітної плати в США найманих працівників, який становить 15 відсотків, 7.65 відсотків вносить сам працівник, а 7.35 – працедавець. 12 відсотків надходить з отриманих коштів у пенсійний фонд, а 3 – у фонд із забезпечення по старості.

Чи потрібно думати і дбати про пенсію американцям?

Беззаперечно так, так само як і українцям. Ви не повірите, але пересічний громадянин США думає про пенсію одразу як виходить на свою першу роботу. Адже система страхування та оподаткування у Штатах досить жорстка. Усі сплати та відрахування до фондів, частіше за все, американці роблять самостійно, не перекладаючи цю відповідальність на працедавця чи посередників.

Американці планують усе, то за декілька десятків років роботи, вони вже можуть спланувати свою старість та передбачити розмір пенсії. Якщо їм не подобається рівень виплати – вони змінюють роботу, беруть більше робочих годин, таким чином дбаючи про своє майбутнє самостійно.

У американців нема традиції покладатися на своїх дітей чи родичів, які мають забезпечити їм старість. Головне доктрина американців – самостійність, у тому числі і фінансова.

При цьому, на державу тут ніхто не покладається і окрім офіційної пенсії, громадяни заощаджують та відкладають як би окрему пенсію, на спеціальний особовий рахунок, таким чином страхуючи себе від усього, що може трапитися – тут і втрата працездатності, і колапс, і економічна криза, все що завгодно.

Такий досвід нам, українцям, є необхідний, проте на сьогодні, на жаль, про недержавне пенсійне страхування чули лише небайдужі до економіки люди, які розуміють, як наразі складається ситуація із державний пенсійним фондом. Ми ще обов’язково поговоримо про це питання окремо.

Пенсійний вік у США . Для початку потрібно розуміти, що у Штатах велика кількість видів пенсії, проте надалі у статті ми будемо розглядати лише державну страхову пенсію по старості, аналог нашої української пенсії.

Зазвичай чоловіки та жінки у США виходять на пенсію у 65 років. Проте, у громадян Америки є шанс вийти на пенсію достроково, у 62 роки, проте не без нюансів. Перший крок – написання заяви для пенсійного фонду з обґрунтуванням свого бажання та наміру і у випадку, коли пенсійний фонд погодиться на ваше прохання, то ви будете отримувати лише 70%, а з настанням 65 років обсяг пенсії не збільшиться, а залишиться на тому ж рівні.

Також цифра 65 років не є межею, адже діє правило: ті, хто народився до 1937 року, вийдуть на пенсію у 65 років, а ті, хто народився пізніше – не факт, що у 65 років, максимально – у 67 років. Для тих, хто народився після 37-го, пенсійний вік збільшується на один з кожним роком. Такий нюанс пов’язаний зі збільшенням тривалості життя в США.

За статистикою чоловіки у США виходять на пенсію 67 років, а жінки – у 65.

Що потрібно для того, аби отримувати у США пенсію. Як ви можете здогадуватися, одного віку для виходу на пенсію в Америці не достатньо.

Щоб отримати державну страхову пенсію, окрім віку, за законом громадянин США мусить мати обов'язковий стаж, що становить від 10 років і вище.

Проте навіть у випадку, коли стажу недостатньо, американець може отримати соціальну допомогу, проте сума буде істотно меншою, аніж пенсія. Проте така виплата може «світити» навіть тим, хто не пропрацював у США ані дня.

Розмір пенсії у США . Найцікавіше питання, яке цікавить пересічного українця, скільки ж грошей отримує американський пенсіонер.

Нагадаю, що йдеться про пенсію за віком. Отож, на сьогодні середня пенсія американця у районі 1400-1600 доларів.

Наразі пенсії в США є одними із найвищих у світі.

Проте, якщо деяким американцям не вистачає грошей для життя і у них є можливість отримувати фіксований мінімум.

Йдеться про $733 на людину і $1100 - на подружжя, що проживає разом.

Тому у випадку, коли пенсія призначена в найменшому розмірі, американець має право вимагати, аби його пенсію підвищили до мінімуму.

Для прикладу, якщо американець не працював, він отримає 300 доларів, якщо стаж невеликий – 600. Працював за невеликі кошти – 800-900. Працював за кваліфікацією – 1500 тисячі.

Пенсія лікарів, вчителів, поліцейський – приголомшує, адже становить більше $3 тисяч.

Часто чую від знайомих, що краще за все накопичувати в золоті та/або нерухомості. Про квадратні метри якось іншим разом поговоримо, а от жовтий метал розглянемо детальніше. Насправді, до банківських відносять чотири метали: золото, срібло, платину, паладій. І все, що стосується золота (як найбільш масового банківського металу), буде справедливим і для них.

Скільки коштувало і коштує золото?

Почнемо з того, як змінюється ціна на золото. Це можна побачити зі скріншоту графіків з сайту goldprice.org. Я взяв для наочності два графіки: однорічний і 20-річний. Адже 1 рік – це нормальний термін для банківського депозиту, а 20 років – термін, за який людина може накопичити, наприклад, на навчання або пенсію.

За останній рік золото, як бачите, начебто непогано приросло, з 38,5 тисяч USD за кілограм до 46,7 тисяч. Але за результатами останніх двох місяців навпаки, впало в ціні – з майже 50 тисяч за кілограм.

А як щодо 20 років? Якщо взяти весь довжелезний відрізок часу, то тренд і справді, висхідний: золото очевидно дорожчає. Приріст з менше ніж 10 тисяч до майже 47 звучить дуже переконливо. Не дивлячись навіть на падіння ціни більше ніж на третину з 2012 до 2016 року.

Хто встановлює ціну на золото?

Ніхто. Вартість унції жовтого металу встановлюється на основі багатьох факторів. Перш а все, це співвідношення попиту і пропозиції: що більше його купую, то дорожче його продаватимуть. Тому і склалася цікава картина певної кореляції між ціною долара США, як глобальної валюти накопичень, і золота: чим дешевше перший, дим дорожче останнє. Не дивно: коли «вічнозелений» худне, інвестори намагаються переводити кошти в метал. Приблизно така ж кореляція спостерігається і між цінами на фондовому ринку (акції, облігації та інші цінні папери): що вони дешевше, то дорожче золото.

І що звідси?

Золото – це високоволатильний актив, ціна якого дуже залежить від очікувань на ринку. Волатильність – це міра змінності ціни певного активу. Як ви бачите з двох графіків, ціна золота може змінюватись в значних межах навіть протягом 1-2 місяців. І якщо ринок очікуватиме падіння доходності цінних паперів, то і попит на золото зростатиме, а отже і його ціна. Що ми і спостерігаємо на графіку протягом останнього року.

А конкретніше?

Так, золото може бути інструментом для інвестування, але тільки для довготермінового, на десятки років. Причому золото не має бути активом на випадок «раптом що» - інвестиція в метал має бути продуманою і запланованою. Інакше, в разі крайньої потреби ви будете змушені продавати золото в момент його падіння в ціні – і втрачати на цьому.

А в разі, якщо ви продаєте золото через короткий час після купівлі (півроку-рік), вас не врятує навіть зростання його в ціні. Оскільки банки, що продають і купують золоті зливки, встановлюють значну цінову різницю між купівлею і продажом. Для прикладу я наведу також скріншот цін на зливки одного з банків. Як бачите, різниця дуже значна! Золото, при високій волатильності, має вкрай низьку ліквідність. Простіше кажучи, його неможливо швидко продати, не втративши при цьому коштів.

Крім того

Є в золота і ще одна вада – на відміну від цінних паперів, які приносять дивіденди або інший прибуток, та валюти, яку можна вкласти, золото просто лежить. І ціна його повністю залежить від остраху інвесторів втратити на традиційних інструментах. Тож, коли золото зростає в ціні – економіка зазвичай падає, «з’їдаючи» принаймні частину вашого прибутку від цього зростання. А коли економіка стабільна, а інфляція низька, як і ставки за кредитами, то і золото ваше практично не змінюється в ціні.

Висновок

Якщо у вас є зайві 5-10 тисяч доларів, які можна вкласти в золото і забути про нього на 10-20 років – це хороший інструмент. Якщо ж ви відкриваєте лише депозити з можливістю дострокового розірвання – облиште банківські метали в спокої, принаймні поки що.

Дмитро Лиховид, Голова Ради Недержавного пенсійного фонду «Столичний резерв».

Як застосувати досвід інвестування Америки в наші реалії

Питання інвестиційного клімату в Україні, як на мене, дуже болюче. Через нестабільність економіки та непрогнозований курс долара, українцям складно визначитися, як і в що вкладати свої гроші, аби не «прогоріти».

Перш за все оговорюся, що у цій статті будемо розглядати саме питання інвестицій серед українців середнього класу, які ще можуть відкладати хоч якісь гроші і хочуть збільшувати свої статки завдяки інвестуванню.

Ще й статистика минулих років свідчить про те, що середньостатистичні українці просто бояться втратити свої гроші, тому тримають активи «під подушкою». Одне із опитувань показало, що від 40 до 60 млрд доларів українці зберігають готівкою вдома, а лише 15 млрд знаходяться у банках. Все це можна пояснити відсутністю страхування на державному рівні, йдеться про вклади більше 200 тисяч гривень, нестабільною економікою та відсутністю фінансової грамотності й розуміння з пелюшок того факту, що гроші мають працювати, а не лежати під ліжком чи у тумбі.

Частіше за все у більшості українців не стоїть питання про інвестиції через відсутність ресурсу – грошей. Адже якщо пощастить, то можна знайти роботу із нормальною зарплатнею, якось накопичити на власне авто, а ось своє житло – болісне питання для багатьох. Саме тому, закривши всі ці питання, українці починають думати про примноження статків. А дарма, адже, наприклад, в США американці інвестують у своє житло завдяки безлічі програм зі зручними умовами. Проте такі програми існують на державному рівні і покликані допомогти різним прошарками населення обзавестися своїм житлом, хоча такого повального прагнення, мати свій кут, у американців нема, на відміну від нас, українців. Якщо брати досвід Європи, США, то там молодь не марить особистим житлом, адже це означає прив’язаність до одного місця. Проте, звісно, своє житло – це з усіх сторін позитивне явище, яке ще й у разі потреби може стати джерелом прибутку, адже його можна здавати та перепродавати.

Фондовий ринок: у США, і в Україні

Отже, порозмірковуємо, чого ж ми, українці, маємо повчитися у американців, які є однією з найспішніших націй в плані сміливості і звички інвестувати свої гроші.

Про інвестиційній ринок, державну політику щодо нього і економічну ситуацію ми вже говорили, проте навіть у такій ситуації винахідливі українці знаходять способи примножувати свої статки.

Як на мене, українцям не вистачає звички звертатися до професійної, фахової людини, робота якої інформувати та ділитися знаннями. Йдеться про фінансового консультанта, який може дати незалежну пораду у галузі, яка вас цікавить. Тому однією із перших порад буде, не боятися ходити на консультації і, відповідно, платити за них.

З фондовим ринком в Україні не все так просто, проте він є, але потрібно розумітися на його хитрощах і тонкощах, у чому знов таки, якщо ви не спеціаліст, може допомогти незалежний консультант.

Нерухомість: український VS американський досвід

Щодо нерухомості, як на мене, це найпопулярніший варіант в українців після депозитів. Безліч громадян нашої країни живуть чи виживають завдяки здачі житла в оренду чи завдяки грошам, отриманим з продажу квартири, земельної ділянки, будинку. Але от, якщо ви потребуєте свого житла, але повної суми нема – жодна з існуючих програм вам не допоможе.

Забудовники і банки пропонують драконівські умови придбання житла в кредит, за який у підсумку, українці переплачують від 100% і до 500. Це, звісно ж, мінус. Перш за все, на мою думку, це питання має регулювати держава, так само як і забезпечити страхування кожному звичайному українцю, який хоче вийти на фондовий ринок. Звісно, такі питання не на часі в нашого уряду, адже є низка більш важливих та термінових проблем, які не дають українцям жити.

Будемо мати надію, що у найближчому майбутньому ці питання, все ж таки, зацікавлять уряд та почнуть турбувати українців.

Адже, скоріш за все, якби українці змогли повирішувати свої квартирні питання, то вони б точно повернулися до питання придбання чи оренди нерухомості як для джерела доходів і гарного інструменту для інвестування своїх грошей. Тим паче, дивлячись на те, як стрімко в Україні прогресує малий та середній бізнес, з його кав’ярнями, магазинами та невеликими бізнесами, такими як: хімчистки, салони краси, тощо.

Великий потенціал, який, на жаль, середньостатистичному українцю, поки не світить.

А щодо досвіду американців та їхнього інвестування у нерухомість, я вже писала раніше у статті «У що інвестують американці».

Друге місце у американців, як інструмент інвестування, посідає нерухомість. Більшість жителів Штатів вважають такий спосіб найнадійнішим. Раніше вважалося, щоб увійти у такий бізнес, потрібно мати чималу суму, проте зараз вища планка для можливості стати інвестором у нерухомість, оцінюється у $1 тисячу доларів.

Це стало можливим завдяки краудфандингу нерухомості. Краудфандинг, або громадське фінансування, це співробітництво людей, що на добровільних засадах погоджуються поєднати свої гроші чи ресурси, аби підтримати зусилля інших. Зазвичай, йдеться про допомогу постраждалим чи тим, хто потребує грошей через несприятливі умови. Проте з роками це поняття трохи зрушило свої рамки, тому можна його застосовувати і до покупок чогось в складчину, разом.

Таким чином, як це виглядає: інвестори діють через спеціальні сайти, платформи, через які можуть стати кредиторами об’єкту нерухомості, отримуючи фіксований дохід на рівні восьми-десяти відсотків на рік. Раптом вам хочеться більшого доходу – варіант покупки долі чи всієї частини нерухомості, яку можна перепродавати чи отримувати прибуток зі здачі в оренду.

Депозити: популярні серед американських пенсіонерів та такі, що втрачають свою популярність в українців

Американці інвестують в депозити, проте кволо і не так активно, як українці. Це і не дивно, адже попри повне страхування від втрати таких вкладень, у результаті прибуток, на думку американців, досить малий, тому такий спосіб інвестування обирають пенсіонери. В Україні після 2014-го року користуватися депозитами українці стали менше, довіра до банківської системи в цілому впала до мінімуму. Упадку інтересу до такого виду інвестування «допомогла» економічна ситуація та нестабільність курсу валют. Проте свої прихильники у такого способу примножити статки все ж таки залишилися.

Як і у США, інтерес до облігацій мінімальний. Хоча деякі українці пам’ятають піраміду МММ і оминають такі види інвестицій, а в Штатах це просто немодно та неприбутково.

Пенсійне страхування: золота тема для всіх українців

Найяскравіший вид інвестицій в США, який українці мають переймати якомога швидше, це інвестиції у свою пенсію. Адже у свою пенсію, як і в здоров’я, американці навчені інвестувати у першу чергу. У більшості є розуміння того, що державна машина не буде вічно підтримувати своїх громадян грошима, а рано чи пізно вони зможуть розраховувати лише на свій капітал, який накопичувався десятками років. У пересічного розуміння актуальної економічної ситуації нема. Чи буде, важко сказати…

Якщо брати статистику США і Україні в цьому плані, то мені здається, що у нас навіть хоч якоїсь цифри нема щодо даних, чи є серед українців ті, хто вже дбає про пенсію та накопичує її власноруч: не у тумбу, а на спецрахунок. Тут знову виринає привид нестабільної економіки і недовіри до банків. Спробуйте у розмові зі знайомим чи з родичом сказати словосполучення «недержавний пенсійний фонд»… Але це все питання низької фінансової грамотності і нерозуміння економіки країни. Ця тема має лобіюватися державою, адже це в інтересах її громадян та її самої.

Моя мрія, аби кожний українець змалечку не надіявся на державний кошт і жив своїм, розуміючи про незворотність такого процесу, як старість, і відповідального ставлення до пенсійних накопичень. Вважаю, що такі програми мають розроблятися державою і рекламуватися повсюди, виховуючи в українцям відповідальність за своє життя не тільки зараз, а й у пенсійному віці.

Ви тільки уявіть, в США, де державна пенсія (за віком) становить від 800 до 3 тисяч доларів, американці самостійно на своїх рахунках, у кооперації з фірмами, компаніями, на які працюють, чи повністю самостійно, накопичують за життя суми, які у три рази більші того, що платить держава своїм громадянам з бюджету.

Як на мене, українцям є чого повчитися в американців, яким пощастило, що держава дбає не тільки про благополуччя своїх громадян, а й про їхню фінансову грамотність. Як би хоч кожний третій українець замислювався про інвестиції та хотів би знати про цю галузь більше, можливо б і економіка стабілізувалася і держава б відчула попит і почала б заохочувати громадян, а зараз, на жаль, про це не йдеться.

Криптовалюта: відсутність правового статусу в Україні і звичайні гроші в США

В США завдяки правильному реагуванню уряду та своєчасного надання цьому виду інвестицій правового статусу, велика кількість американців змогла збагатитися. Тут, звісно, не йдеться про страхування, проте завдяки різним способом накопичення\отримання криптовалюти, мається на увазі не тільки покупка, а майнінг, обмін валют, деякі зі спеціалістів змогли заробити на цьому ринку мільйони доларів.

Відповідно до Конституції США, питання регулювання блокчейну і криптовалюти віднесено виключно до компетенції Конгресу. Окремі штати скористалися своїм правом і ввели власне регулювання, наприклад, Арізона, Вермонт, Делавер.

Цікаво, що в США усі власники цієї криптовалти знаходяться під захистом Мережі по боротьбі з фінансовими злочинами (FinCEN), яка несе контрольні функції з дотримання законодавства про відмивання доході, а саме Bank Secrecy Act (BSA), що встановлює вимоги до банків і до небанківських фінансових інститутів, таких як казино, бізнес, пов'язаний з обслуговуванням обороту грошових коштів.

FinCEN випустило керівництво, що уточнює застосовність вимог BSA до відносин, пов'язаних з криптовалютами і віртуальними грошима.

Такий правовий захист, звісно ж, сприяв тому, що американці почали інвестувати і в цей ринок.

Для порівняння, в Україні біткоїни вирішили вважати «сурогатом», який не забезпечений реальною вартістю і не може бути в обігу на території України.

Тому і маємо ситуацію на сьогодні таку, що у США криптою платять за їжу, купують на них авто, сплачують за подорожі, а в Україні є лише декілька магазинів і один банк, який не цурається роботи з криптовалютой. Проте той, хто свого часу ризикнув і вивчив цю тему, зміг з мінімальним вкладенням заробити мільйони, а дехто примудрився їх втратити. Проте не можна виключати цей інструмент інвестицій зі світової системи можливості накопичити гроші та примножити статки.

Ця тема стосується цілого комплексу питань, адже термін інвестиція можна трактувати по різному. Побачивши б такий заголовок у ЗМІ чи в інтернеті, мені б одразу спало на думку, що стаття, насамперед, має бути присвячена не сухим банківським інвестиціям у дорогоцінні метали чи акції корпорацій, а питанню інвестування коштів в особисту освіту, здоров’я та пенсію. Тому пропоную зачепити усі ці аспекти.

Перш за все хочу пояснити, що у статті йдеться про звичайних американців та їхній досвід інвестування, а не про маніпуляції з грошима мільярдерів чи брокерів.

У США практика інвестування присутня не тільки у середньостатистичного робітника, а й у студента та домогосподарки. Уявляєте? І це не жарт. А все завдяки тому, що дітей з дитячого садочку вчать фінансовій грамотності у формі гри, а при кожному коледжі, не важливо, престижний це заклад, або знаходиться у сільській місцевості, є спеціальні інвестиційні клуби. Тобто інвестиційна діяльність підтримується на освітньому рівні і навіть на законодавчому. Завдяки великій кількості фондів на державному рівні та їхній прозорості, Штати мають високий попит на ринку цінних паперів, а американці можуть пишатися просунутою екосистемою обслуговування інвесторів.

Трохи статистики. У 2014 році на американський ринок налічував більше 11 тисяч фондів із загальною капіталізацією більше, ніж $2,66 трлн.

Як на мене, саме законодавча база, яка захищає інтереси людини, які інвестує, є потужним механізмом розквіту ринку інвестицій у США.

Також потрібно розуміти, що завдяки гарному рівню економіки цієї країни, студентам є, що вкладати, тобто у них є вільні гроші, які не гуляють чи лежать під ліжком, а працюють, заробляючи ще більші гроші.

Навіщо американці інвестують свої гроші

По-перше, завдяки інвестуванню жителі США можуть керувати своєю заборгованістю. Адже попри наявність фінансової грамотності з пелюшок, американці мають купи кредитів, ніби, живуть у борг, проте якось з цим пораються. Тому саме інвестування дозволяє їм розплачуватися з кредитами завдяки брокерам, які допомагають вправно закривати позики з високими відсотками, не забуваючи і про кошти на майбутнє.

По-друге, інвестування є інструментом керування бюджетом. Запорукою фінансової стабільності (ця формула діє і для українців), є заробіток, більший ніж витрати, а кошти, які залишилися, в ідеалі, хоча б 15-20 відсотків від доходу, які можна інвестувати.

По-третє, інвестування грошей у власну пенсію, адже регулярне вливання грошей на пенсійні рахунки і збільшення коштів за рахунок інвестицій може гарантувати американцю безбідну старість, без кредитів та зубожіння.

Найпопулярніші види інвестицій в США

Акції та фондовий ринок

Акції, на сьогодні, є найпопулярнішим інструментом інвестування в Америці. Це і не дивно, адже фондовий ринок акцій у США є прозорим, гарно врегульованим та надає величезний вибір. Тому і статистика є такою, що кожний другий житель Штатів має акції та є учасником фондового ринку.

Загалом більше половини американців не тільки знають, що таке акції, а й мають їх, тому що інвестують свої гроші у фондовий ринок.

Завдяки такому попиту, фондовий ринок не потрібно оздоровлювати та робити з ним якісь спеціальні дії. Кожний інвестор-початківець має свої цілі, спочатку – довгострокові. Проте не секрет, що у кожного, хто вкладає свої гроші в акції, є особистий брокер, який надає поради та слідкує за ростом чи падінням тих, чи інших акцій на ринку. Так набагато простіше бути у курсі всього, що відбувається на фондовому ринку.

Ще декілька плюсів для американців – це невеликі відсотки за банківськими вкладами та результат інвестування в акції. За рік можна спокійно, без ризиків, збільшити розмір свого вкладу від п’яти до п’ятнадцяти відсотків. Тобто, можна зрозуміти, що інвестувати в акції в США по справжньому вигідно.

Звісно, завжди потрібно розуміти і про ризики, в умовах більш-менш стабільної економіки у США вона все одно є: це неправильне управління активами та ризик обвалу фондового ринку. Тому завжди потрібно зважати на ці дві обставини.

У підсумку можна сказати, що в США постійно рекламують та пропагують інвестування в акції. Зазвичай, американці бодай раз у житті пробують виходити на фондовий ринок, щоб спробувати, що ж це таке.

Нерухомість

Друге місце у американців, як інструмент інвестування, посідає нерухомість. Більшість жителів Штатів вважають такий спосіб найнадійнішим. Раніше вважалося, щоб увійти у такий бізнес, потрібно мати чималу суму, проте зараз вища планка для можливості стати інвестором у нерухомість, оцінюється у $1 тисячу доларів.

Це стало можливим завдяки краудфандингу нерухомості. Краудфандинг, або громадське фінансування, це співробітництво людей, що на добровільних засадах погоджуються поєднати свої гроші чи ресурси, аби підтримати зусилля інших. Зазвичай, йдеться про допомогу постраждалим чи тим, хто потребує грошей через несприятливі умови. Проте з роками це поняття трохи зрушило свої рамки, тому можна його застосовувати і до покупок чогось в складчину, разом.

Таким чином, як це виглядає: інвестори діють через спеціальні сайти, платформи, через які можуть стати кредиторами об’єкту нерухомості, отримуючи фіксований дохід на рівні восьми-десяти відсотків на рік. Раптом вам хочеться більшого доходу – варіант покупки долі чи всієї частини нерухомості, яку можна перепродавати чи отримувати прибуток зі здачі в оренду.

Пенсійні накопичення

Такий вид інвестиції для американців є беззаперечним, адже перед ними не стоїть вибір: накопичувати пенсію чи ні. На відміну від українців, кожний американець ледь не з народження чує, знає і розуміє той факт, що про щасливу та заможну старість мають дбати саме вони, а не держава.

Жителі штатів також розуміють про необхідність накопичування додаткової пенсії, окрім базової, яка залежить від стажу, місця роботи, але зазвичай варіюється від 800 до $3 тисяч.

Є декілька видів рахунків і способів його поповнення: особисто чи за допомогою роботодавця у різних пропорціях. Рахунки також бувають різними, наприклад, деякі з них не можна поповнювати більше, ніж на $5 тисяч на рік. Зазвичай, коли такі рахунки для робітників відкривають власники фірм, компаній тощо, то держава заохочує їх «плюшками» в оподаткуванні.

До речі, податок з цих грошей американці платять лише один раз, коли виходять на пенсію.

Цікавий факт . За статистикою, сума грошей на пенсійних рахунках американців у багато разів більша, ніж держава виплачує пенсії американцям.

Депозити, облігації, нефінансові активи

Не дивлячись на низьку безпеку, ці інструменти інвестування користуються в американців найменшою популярністю. Проте є і прихильники таких більш надійних способів інвестування, ніж інвестування у фондових ринок. Зазвичай такі способи полюбляють літні люди та пенсіонери.

Банківські депозити у США застраховані, проте відсоток доходу за ними дуже низький, а правил щодо строку розміщення чи розірвання угоди, дуже жорсткі.

Облігації – це боргові папери, смисл яких дуже простий. Наприклад, ви даєте у борг державі чи якийсь фірмі певну суму, за що отримуєте раз на квартал чи рік виплати. Попри те, що держава страхує такий вид інвестування, дохід він приносить дуже малий – не більше трьох відсотків від вкладеної суми.

До нефінансових активів, у які може інвестувати інвестор, можна віднести автомобілі, власна нерухомість, предмети мистецтва і т.д. Найбільше грошей потребує зазвичай власне житло, у яке потрібно вкладати гроші. Проте, це вже інша тема розмови. Забігаючи наперед, можна сказати, що для американців існує багато пропозицій щодо придбання житла в умовах відсутності усієї суми.

Ринок криптовалюти

Розпочнемо з короткої довідки про «легалізацію» криптовалют у Штатах.

Віртуальна валюта у США з’вилася у 2013 році і майже одразу отримала правовий статус, на відміну, наприклад, від України, уряд якої довго думав, до чого віднести цей вид валюти і над тим, чи взагалі це є валютою, чи ні.

Отже, у 2013 році FinCEN оголосила про те, що операції з обміну будь-яких криптовалют на фіатні гроші повинні регулюватися так само, як і операції з обміну фіатних грошей між собою (наприклад, долари на євро).

У листопаді 2013 Сенаті США проходили слухання з приводу біткоїнів, під час яких було вирішено не забороняти ходіння криптовалюти, а працювати над регулюванням цього бізнесу. Прекрасна реакція уряду на ще одну можливість для громадян заробити, чи не так?

У серпні 2013 року Суддя Східного округу штату Техас (США) прийняв рішення: біткоїни можна використовувати в якості грошей для оплати за товари або обміняти на звичайні валюти, такі як долар США, євро, ієна або юань, то біткоїн є валютою або формою грошей.

25 березня 2014 року Служба внутрішніх доходів США випустила посібник з оподаткування операцій з біткоїнів і інших віртуальних валют.

Для цілей сплати федеральних податків біткоїни розглядається як майно, тобто ті, хто купує криптовалюту як інвестиційний інструмент, при продажу її отримають прибуток від «приросту капіталу», а не прибуток від «курсової різниці».

Цікаво, що в США усі власники цієї криптовалти знаходяться під захистом Мережі по боротьбі з фінансовими злочинами (FinCEN), яка несе контрольні функції з дотримання законодавства про відмивання доході, а саме Bank Secrecy Act (BSA), що встановлює вимоги до банків і до небанківських фінансових інститутів, таких як казино, бізнес, пов'язаний з обслуговуванням обороту грошових коштів.

FinCEN випустило керівництво, що уточнює застосовність вимог BSA до відносин, пов'язаних з криптовалютами і віртуальними грошима.

Такий правовий захист, звісно ж, сприяв тому, що американці почали інвестувати і в цей ринок.

Для порівняння, в Україні біткоїни вирішили вважати «сурогатом», який не забезпечений реальною вартістю і не може бути в обігу на території України.

Попри падіння багатьох криптовалют, ті, хто не побоявся і ризикнув, заробив по всьому світу мільйони доларів. Одними із тих, хто повірив у фінансову привабливість такого інструменту інвестування стали і американці. Навіть зараз, не дивлячись на занепад майнінгу та занизький курс на деякі криптовалюти, в США люди спокійно платять «криптою» за їжу, послуги та купують одяг. Дехто і до нині вважає цей вид інвестиції привабливим та потенційним, тому не позбавляється від біткоїнів та інших видів криптовалюти, а чекає гарного моменту на повернення на ринок, адже аналітики обіцяють, що попереду багато цікавого. 2020 і 2021 роки покажуть, чи злетить криптовалюта до небес, чи назавжди дискредитує себе.

Поки люди у віці 50+ у лихоманці підраховують який же страховий стаж вони собі напрацювали і яку пенсію і коли він їм забезпечить, їх молодші співвітчизники, хто ще не виїхав, схоже махнули рукою на ту пенсію. Хоча при відвертій розмові ті, кому 35+, зізнаються про неприємний холодок, що підступає в них до серця, коли вони всерйоз замислюються про свою пенсію.

Вся сьогоднішня ситуація більш-менш проглядалася вже 20 років тому, а 10 років стала абсолютно ясною, тим, хто здатен замислюватись. Сьогодні явний крах державної пенсійної системи визнають майже усі. Тільки от те, що буде через 10 років і що треба робити сьогодні, знову розуміють тільки здатні мислити.

Пропонуємо ознайомитись із думкою науковця на цю тему: https://dt.ua/macrolevel/nakopichuvalniy-riven-pensiynoyi-sistemi-yakoyu-mozhe-buti-ukrayinska-model-274466_.html

Там хоч і немає рекомендацій, зате є більш-менш чіткий діагноз і передбачення. А для тих, кому важко сприйняти академічний виклад (хоча прочитати статтю все-таки радимо), пропонуємо конспект зі зрозумілими коментарями.

Екскурс у перипетії розгортання пенсійної реформи з 1999 р., з її нормотворчим сплеском у 2003-2004 р.р. ми не повторюватимемо. Мало хто на реформи звернув в ті роки увагу і пам’ятає її. Хоч і даремно. Зазначимо тільки, що саме з 1 січня 2004 року почали діяти два закони, що визначають нинішню конструкцію пенсійної системи: «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення». І вже тоді планувалося, що замість перерозподільчої солідарної системи має прийти накопичувальна.

Шановна авторка статті скромно визнає, що тоді виникло багато проблем, які не дали запровадити накопичувальну пенсію. Але всі ці проблеми звелися з одного боку до звичного небажання влади і політиків йти на зміни. А з пенсією особливо. Адже негаразди прийшли б відразу зі змінами, тобто на голову тодішнім політикам. А виграші відтерміновувались на роки і десятиріччя, коли ті, хто мав ухвалювати рішення про зміни, зійшов би зі сцени.

З іншого боку, суспільство (громадяни) масово не усвідомлювало до чого веде відсутність запровадження змін і не вимагало їх. А зміни приходять самі, тільки б’ють болючіше.

Далі, у запропонованій статті детально розглядаються перспективи і поліпшення пенсій через солідарну систему. І висновок по-науковому категоричний – в країні немає значного ресурсу для «мобілізації» додаткових платників внесків; а з огляду на демографічні тренди, істотного приросту кількості платників пенсійних внесків немає звідки чекати.

Отже, залишається тільки одне: пенсію собі можна тільки накопичити. Самостійно.

Далі авторка детально аналізує законопроект №6677, який пропонує, наче б то, новий підхід до такого накопичення. Насправді ж нового небагато. Знову жонглювання проблемами: звідки гроші, хто буде накопичувати, а хто нестиме ризики. І головна проблема: громадян, а можливо і роботодавців, знов примушуватимуть кудись нести свої гроші. Додамо те, що не вказано у матеріалі: до фондів, куди треба принести свої кревні, висуваються такі вимоги, що прямо вказують на фонди великих фінансово-промислових груп. Отут останнім дуже прислужиться примус у створенні накопичень на ІІ рівні.

Авторка скаржиться, що накопичення пенсії в недержавних установах, не може називатися системою державною. Залишається тільки запитати: ну то й що?! Якщо держава повністю себе дискредитувала, як забезпечувач пенсії, то чому система має бути державною?

А тепер те, про що не наважиться сказати ніхто ні політики, ні «експерти». Про рекомендації. Складність і заплутаність ситуації з пенсіями вже давно перетворили її на вузол, що затягується ще більше при будь-якій спробі його розплутати. Держава з пенсіями у цугцвангу - будь-який крок тільки погіршуватиме ситуацію. Адже єдине, що якось би допомогло (не вирішило ситуацію назавжди) – це гроші. А взяти їх немає звідки у потрібних обсягах.

У відповідь на заклики перестати красти, або радикально зменшити держапарат, зазначимо, що для того ж апарату це вихід самогубця. Держава на це сама не піде, а у суспільства сил замало, щоб домогтись такого. І поки суспільство чекатиме такого самогубства, розтануть останні залишки, з яких можна буде платити пенсію.

Тому вихід можливий як і з Гордіївим вузлом – розрубати його. Державі, тобто її службовцям та політикам, слід прямо заявити, щоб люди на пенсію від неї не розраховували. Точніше, ті, кому 50 і більше можуть розраховувати на нинішній порядок нарахування пенсії. Всім молодшим у старості (вік якої треба підняти років на 5) - тільки прожитковий мінімум. А пенсію вони мають накопичити зручним для себе способом. Тобто, ніякої зобов’язалівки у накопиченнях, ніякого ІІ рівня.

І тут якраз місце згадати 2004 рік. Саме тоді відбулася справжня пенсійна реформа, тобто була запроваджена форма добровільного пенсійного накопичення – недержавні пенсійні фонди (НПФ). Так, це не тепле місце за пічкою у держави, де можна спокійно чекати пенсії. Тільки державна пічка давно остигла. Давно прийшов час самостійно будувати пенсійну реформу на власну користь.

Тим же, хто вважає, що в Україні сьогодні неможливо накопичити на пенсію, вкажемо на більш як 10-річний досвід функціонування недержавного пенсійного забезпечення. У нього історій успіху більше, ніж у банківської системи. Крім того, всі помилки пов’язані з ухилянням громадян від відповідальності за своїх накопичення. Натомість треба самостійно будувати свої пенсійні системи, управляти ними і спокійно користуватися їх вигодами. Закон для цього є.

А всі ідеї обов’язкового ІІ рівня треба відкинути. До добра вони не приведуть.