Опори фінансової стабільності

Ми вже писали про можливі наслідки епідемії нового коронавірусу для китайської та світової економіки. Але наш аналіз був більше позірним, оскільки масштаби ще не були такими загрозливими, та й економіка КНР була на паузі під час святкування традиційного Нового року за східним календарем. З понеділка, 3 лютого, відкрились фондові біржі – і стало зрозуміло, що наслідки таки достатньо відчутні. На тлі майже 18 тисяч хворих і більш ніж 360 загиблих (на момент написання), а також безпрецедентних карантинних заходів економіка Піднебесної показала значний спад – навіть не треба статистики, достатньо оцінити падіння котирувань основних активів.

Так, фондовий ринок КНР зранку впав загалом на 7,72%, картина на фондових і ресурсних біржах виглядала таким чином:

• Shanghai: - 8.13%
• Shenzhen: - 8.30%
• CSI 300: - 8.17%
• ChiNext: - 6.56%
• залізна руда: - 8%
• мідь: - 6.6%
• сталь: - 7.5%
• гума: - 9%
• котон: - 7%
• алюміній: - 3.2%

Національний банк КНР почав екстрену підтримку ліквідності фондових інструментів і вже спрямував на неї 173 мільярди доларів – для порівняння, вся боротьба з новою інфекцією коштувала країні до сьогодні близько 40 млрд. доларів. Ставки кредитування були знижені на 10 відсоткових пунктів – безпрецедентна міра, покликана компенсувати спад ділової активності, за яку заплатять китайські платники податків. Поки що ці дії показують результат, проте якщо епідемія поширюватиметься, спрогнозувати перебіг подій буде неможливо.

Споживання нафти в Китаї в останні два тижні скоротилось на 20% - беззаперечно, через небачений карантин та, відповідно, зниження транспортної активності. Країна є найбільшим споживачем сирої нафти в світі, і саме рівень її споживання дозволяє зробити висновки щодо рівня промислового виробництва. Оскільки світові авіакомпанії продовжують скасовувати рейси в КНР (в якій, доречи, розташований найбільший аеропорт світу), споживання нафти без сумніву буде падати і в загальносвітовому масштабі. На сьогодні Китай також є найбільшим експортером рідкоземельних металів, експорт яких країна нарощує небаченими темпами. Дефіцит цих металів – в разі, якщо через карантин будуть зупинятись металургійні виробництва – призведе до кризи практично в усіх галузях машинобудування та електронної промисловості. Не кажучи вже про споживчий сектор – ми вже писали про нього.

Ця ситуація – класичний «чорний лебідь» для економіки в світовому масштабі. Тобто подія, яку ніхто не чекав, але яку стали вважати невідворотною після того, як вона відбулась. Зла вдача РНК вірусів полягає в їхній високій здатності до мутацій, в результаті яких колись (навіть якщо не зараз) може виникнути чудовисько, яке перевершить справу «іспанки». Зла вдача світової економіки і її ж величезна перевага – у глобальних взаємозв’язках всіх галузей з усіма. Ще ніколи світ не був таким маленьким – вірусу простіше проникнути на інший континент, ніж в сусіднє село. Разом з ним в усі куточки світу проникає і паніка. Враховуючи вразливість фондового ринку до глобальних панічних настроїв, а також масштаби економіки Китаю (один Ухань, де виникла епідемія, продукує ВВП в розмірі українського), цей чорний лебідь може легко перетворитись на дракона.

В минулому матеріалі ми вже розглядали нерухомість в якості перспективного напрямку інвестування. Тепер зупинимось трохи на напрямах інвестування – адже просто вкласти гроші і чекати, поки нерухомість подорожчає, нерозумно: в цей час ваші вкладені кошти знецінюються, і невідомо, чи будете ви у виграші. Тож ми розглянемо три найбільш перспективних напрями, дамо їх сильні і слабкі сторони.

Купівля з метою здачі в оренду

Все дуже просто: є у вас вільні гроші – купуєте житлову нерухомість на первинному або вторинному ринку та здаєте її в оренду, більш екзотичний варіант – побудова будинку з цією метою. Середній термін окупності в сьогоднішнім реаліях становить 7 років, хоча все індивідуально. Законодавство України вимагає від орендодавця в такому разі укласти договір оренди та сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

Плюси : мінімум головної болі, сталість доходу.

Мінуси : зазвичай багато на цьому не заробиш, якщо не вкласти одразу значну суму. Тобто, «гостинка» на межі міста коштує недорого, але і вартість оренди невисока. Наявність «людського фактору» - небажаних мешканців буває важко виселити, вони можуть псувати майно або ваші відносини з сусідами. Крім того, ціна оренди буде знижуватись, оскільки пропозиція постійно зростає.

Особливості : фахівці не радять аж надто вкладатись в ремонт, оскільки так ви будете змушені відсікати велику групу орендарів – молоді родини з дітьми. До того ж, такий ремонт майже ніколи не окупається за рахунок підйому ціни, бо на неї зверху тисне надмірність пропозиції.

Інвестування в житло, що будується

На етапі «котловану» вартість житла може бути нижчою за ціну після завершення на 30%. Тобто, на різниці вартості недобудови і готового житла можна непогано заробити. Дієвий механізм для цього – договір відступлення права вимоги. Він передбачає, що інвестор, який в даному правочині називається цедент, переуступає право вимоги цесіонеру, а забудовник засвідчує передачу. Завважте, в даному випадку відбувається не продаж нерухомості, а передача права вимоги нерухомості за відшкодування.

Плюси : можливість вкласти вільну суму в квартиру в стадії будівництва і отримати її зі значними відсотками.

Мінуси : ризик недобудови, ризик відсутності покупців протягом тривалого часу.

Купівля житла на аукціонах з метою перепродажу

Відносно новий напрямок, який полягає в купівлі нерухомості на аукціоні, на якому продають майно боржників – здебільшого, тих, хто не зміг виплачувати іпотечний кредит. Такі аукціони проводить виключно держава, тому всі права покупців захищені. Потенційно є можливість придбати житло на 30-50% дешевше, ніж на ринку, і продати його майже за ринковою ціною. Або й здавати в оренду.

Плюси : велика швидкість окупності інвестиції – придбане житло можна продати за лічені дні.

Мінуси : аукціон є аукціон, вашу ставку можуть перебити. До того ж, треба постійно проводити моніторинг пропозицій і мати міцні нерви і всю необхідну суму для сплати на руках.

Деякі експерти лякають українців новою економічною кризою, повторенням 2008 року тощо. Інші навпаки, пророкують прискорене зростання і майже процвітання вже за 5-7 років. Причому сфера інформаційних технологій найчастіше фігурує в якості найбільш серйозної «зони зростання» української економіки, і закономірно привертає увагу. Згадаємо один з перших пов’язаних з ІТ-галуззю скандалів, який спровокував невеличку, але цілком світову економічну кризу.

Розповсюдження інтернету призвело до підвищених очікувань інвестиційного бізнесу наприкінці 90-х років. Практично те ж саме, доречи, помітно і сьогодні в галузі ІТ-стартапів, криптовалют, соціальних мереж тощо. Тоді ж акції компаній-доткомів (назва походить від англійського dot com, тобто «.com» - популярної і сьогодні доменної зони для бізнесу) почали зростати в ціні небаченими темпами.

І це зіграло з ними злий жарт: левова частка інвестицій витрачалась на рекламу та піар, тобто, на залучення все більшої кількості інвестицій. Це, в свою чергу, провокувало ще більший ажіотаж. Кожний інвестор боявся залишитись на узбіччі і намагався вкластись в дотокоми. Купували акції і інституційні інвестори, такі як банки і фонди, і компанії, і приватні особи. А 10 березня 2000 року все це просто луснуло як мильна бульбашка – своєрідна «проблема-2000», яку всі зробили разом.

Що сталось?

В цей день відбулось обвальне падіння біржового індексу високотехнологічних компаній NASDAQ Composite, яке продовжувалось весь наступний рік. Рівень падіння склав майже 500%, з 5132 до 1100. Не можна сказати, що наближення катастрофи було зовсім непомітне. Напередодні сталось декілька подій, які могли на це натякати. Так, друга економіка світу (на той час) – японська – провалюється в рецесію, тобто починає падіння. З цим пов’язана перша хвиля масового продажу акцій технологічних компаній, адже саме вони складають основу японської економіки. Розпродаж власних акцій починають такі гіганти, як Dell. А якщо компанія прагне позбутись від своїх же акцій, то всі інші інвестори починають нервувати і робити те ж саме. До того ж, обсяги інвестиційного капіталу почали скорочуватись, це було пов’язано з тим, що Федеральна Резервна система США (аналог Нацбанку, якщо спрощено) підняла облікову ставку.

Але найголовнішою причиною стало поступове розуміння інвесторами того факту, що доткоми так і не почали приносити доход і що їх власники неспроможні, за деякими виключеннями, виробити стійку бізнес-модель. Так, засновник інтернет-компанії TheGlobe.com Стефан Патернот провів неймовірну IPO, себто перший публічний продаж акцій, в 1998 році – і просто почав жити на широку ногу, поки обвал 2000 року не знищив TheGlobe, перетворивши акції на клаптики паперу. Навіть ті, хто чесно намагався заробити, просто не змогли б нарощувати обсяги достатньо швидко, аби забезпечити виплату дивідендів – для цього їм довелось би протягом 5 років збільшувати прибуток на 80% щороку в середньому.

Після обвалу були зметені з ринку не лише доткоми – погоріли і компанії, які надавали рекламні послуги, важкий удар зазнав страховий бізнес. Серйозно постраждали виробники компь’ютерного та телекомунікаційного обладнання, зокрема, акції Cisco впали на 86%. Були відкриті десятки кримінальних справ, почались сотні судових процесів. Саме слово «дотком» з тих пір так і не позбулось певного негативного відтінку.

В чому ж причина краху доткомів – урок на майбутнє

Визначити ціну акцій об’єктивно практично неможливо, особливо якщо справа стосується венчурних компаній – тобто, таких, які не мають історії, але мають ідею та перспективи розвитку, проте є досить ризикованими для інвестування. Тому головним критерієм оцінки акцій доткомів став час, який проводили на сайтах цих компаній користувачі. Навіть тоді «накрутити» відвідуваність за допомогою реклами було неважко. Крім того, організаторами і керівниками доткомів були в основному програмісти, які не мали жодного уявлення про розвиток бізнесу.

Але найголовніша причина була в підміні понять. Адже інтернет-бізнес сам по собі є виключно інструментом для здійснення бізнес-процесів, а не самостійним процесом.

Оскільки про них зараз говорять усі, ми просто не можемо обійти цю тему. Але якщо здебільшого всі діляться моторошними подробицями того, як коронавірус 2019-nCoV шириться світом і постять відео, на якому люди падають непритомні начебто від викликаної ним хвороби, ми поговоримо про економіку. В глобальному світі мутація одного вірусу на ринку свіжини за сім морів може дуже суттєво вплинути на наші з вами гаманці. Розглянемо два сценарії. Оптимістичний – що все скінчиться за декілька місяців завдяки карантинним заходам, захворіє до десяти тисяч осіб. І песимістичний – якщо розповсюдження вірусу нагадуватиме сумнозвісну «іспанку» 100 років тому або й середньовічну пандемію чуми (одразу скажемо, що цей сценарій таки малоймовірний).

Тож, деякі економічні наслідки умовно-оптимістичного сценарію вже є. Перш за все, в самому Китаї закрили декілька велетенських міст. Це означає, що на певний час будь-яка економічна активність цих регіонів буде вкрай низькою. Товари виробляються, але поки не буде з’ясовано остаточно, як довго вірус перебуває поза межами носія, товарообмін буде обмежений або припинений. Багато контрактів будуть заморожені, як всередині країни, так і на міжнародному рівні. Задля того, щоб забезпечити карантинні заходи, влада Китаю мобілізує військових і всі цивільні служби, що теж коштує дуже недешево.

Крім того, саме в ці дні – наприкінці січня – в КНР святкують традиційний новий рік. На цей час припадають масові відпустки китайців, які в останні роки почали дуже активно подорожувати. Якщо через карантин їх масово не випускатимуть з країни, це призведе до значних збитків поза в туристичній індустрії поза межами Китаю. Але ще гірше було б, якби сотні тисяч китайських туристів рознесли вірус світом, від Нової Зеландії до Канади – це був би величезний крок до песимістичного сценарію. Постраждає і туристична і розважальна галузь всередині КНР, адже влада країни скасувала практично всі масові заходи, від фестивалів до спортивних змагань.

Проте, якщо поширення вірусу швидко локалізують і вже найближчим часом розроблять вакцину, серйозних наслідків можна уникнути. Судячи з динаміки, все вказує саме на цей сценарій.

Дамо простір для уяви

Якщо ж реалізується песимістичний сценарій і поширення хвороби стане неконтрольованим, захворіють сотні мільйонів людей, мільйони помруть. Це означитиме значне скороченні в тому числі і трудових ресурсів, тобто, очевидно, призведе до падіння виробництва або навіть відмирання цілих галузей, географічно пов’язаних з місцями найсильніших спалахів.

В найгіршому сценарії, подібному до середньовічної «Чорної смерті», але дуже малоймовірному, країни і міста перетворюватимуться на фортеці, всіляке сполучення припиниться, а значить, світова торгівля буде повністю зупинена. Запанують натуральне виробництво і обмін, фінансові системи будуть зруйновані. Адже вони існують лише завдяки виробництву і торгівлі, а також інституціям, які забезпечують правову основу для цього. Цілком можливі локальні спалахи насилля, війни і перерозподіл кордонів.

Проте віддалені наслідки можуть бути навіть позитивними, якщо цивілізація не впаде остаточно. Зросте вартість робочої сили, буде даний поштовх для впровадження виробничих інновацій, таких, як робототехніка та нейромережі. Цілком можливо, нас очікуватиме повна зміна всієї структури цивілізації. Значний поштовх до розвитку отримає медична наука, особливо вірусологія. Це не вигадки: сильний поштовх надала європейській цивілізації чума , яка охопила континент в середині XIV століття.

А поки що не панікуємо, миємо руки і обличчя після вулиці з милом, уникаємо залюднених місць і слідкуємо за новинами.

2019-nCoV під електронним мікроскопом. Вірус маленький, проблеми великі.

Накопичувальні пенсійні системи в сучасному вигляді існують вже декілька десятирічь, і за цей час еволюціонували в двох принципово різних напрямках: схеми з визначеними внесками, або DC (Defined Contribution) і схеми з визначеними виплатами, або DB (Defined Benefit). Розглянемо, в чому їх принципова різниця і які ризики несуть такі схеми.

DC-схеми визначають в тому чи іншому вигляді, які внески має робити учасник пенсійної системи або інша особа, наприклад, роботодавець, на його користь. Розмір внесків фіксують по-різному. Наприклад, він може зазначатись на мінімальному рівні в цифровому вираженні або у відсотках від якоїсь бази – найчастіше мінімальної зарплатні на момент перерахування внеску.

Яка в результаті пенсія буде очікувати на учасника, не визначено жодним документом. Фактично, її розмір буде результатом успішності діяльності осіб, які інвестуватимуть внески, а також ще низки факторів. Серед яких – макроекономічна ситуація, простіше – наскільки стабільна загальна ситуація в світі. Такі схеми використовуються в роботі українських недержавних пенсійних фондів, які визначають лише розмір внесків. Запобіжниками від від’ємної доходності слугують інші механізми. Наприклад, зобов’язання, які приймають на себе ті, хто інвестує пенсійні внески, забезпечити доходність не нижче рівня інфляції. Здається, що така схема не дуже вигідна для працівника, адже набагато краще мати чітко прописаний в договорі рівень майбутньої пенсії, звісно, з передбаченим механізмом індексації залежно від рівня інфляції.

Але це лише на перший погляд, якщо ж розібратись глибше, схеми типу DC несуть в собі набагато більші загрози. Принцип їх полягає в тому, що орган, який приймає пенсійні внески, несе перед учасником зобов’язання по виплаті пенсій саме визначеного, принаймні не менше, розміру. А це означає, в свою чергу, настання значних і дуже мало прогнозованих ризиків. Причому ризиків, які розтягнуті на десятиріччя! А тепер спробуйте згадати, наприклад, чи очікували ви такого курсу долара, який бачите сьогодні, ще рік назад? А 7 років назад? І так, ніхто не очікував, навіть аналітики фінансового ринку.

А враховувати всі ці ризики необхідно вже на етапі підписання договору, за яким вам буде виплачуватись пенсія, наприклад, в 2045 році. Якщо настільки драматичні зміни в економіці і фінансовій системі можуть відбутись за декілька років, що буде за чверть сторіччя? Доречи, саме ця особливість DB-схем призвела до того, що від них відмовляється навіть набагато більш стабільна Великобританія.

В чому ж проблема, адже це не ваша справа, вам повинні виплатити, а як – то вже головний біль пенсійного фонду (чи аналогічної установи). Насправді, ні. Бо ризики треба страхувати, і одним з найкращих джерел для цього є ваша кишеня. З вас просто будуть брати більші внески, ніж треба за розрахунками, щоб покрити можливі втрати. За такою схемою інституції пенсійного забезпечення гарантують довічну пенсію в певному розмірі, і вони її виплачуватимуть. Проте розмір внесків на її покриття старанно «підганяють» під свої розрахунки. Це також схема роботи солідарної пенсійної системи, у якій уряд визначає розмір пенсії, а вже потім починає припасовувати до нього всі фінансові показники, зокрема, розмір єдиного соціального внеску. А от недержавні пенсійні фонди в Україні, як уже було сказано, працюють саме за схемою DC, тобто з визначеним розміром внесків – причому визначається він самим майбутнім пенсіонером.

Іноді пенсія не те, чим здається (мал. Х.Бідструпа)